Сонячна і вітрова енергія стає дешевше граничних витрат традиційної генерації

Вийшов у світ чергова, дванадцята доповідь інвестиційного банку Lazard «Аналіз приведеної вартості енергії» (Levelized Cost Analysis of Energy — 12.0). Одночасно з ним опубліковано дослідження економіки накопичувачів енергії (Levelized Cost of Storage Analysis — 4.0).

Порівняно з минулою доповіддю, в якій було показано, що сонячна та вітрова енергетика є найбільш дешевими технологіями генерації (розрахунки для ринку США), економіка ВДЕ покращилася ще більше.

Сьогодні мова йде вже про те, що вартість енергії (LCOE) нових вітрових і сонячних електростанцій промислового масштабу (utility scale) поступово стає нижче, ніж граничні витрати діючих об’єктів «традиційної» генерації.

«Ми досягли точки перелому, коли в деяких випадках більш вигідно будувати нові проекти альтернативної енергетики, ніж підтримувати існуючі звичайні електростанції», — говорять автори доповіді.

Вартість (без урахування субсидій) електроенергії на вітрових електростанцій на ринку США знаходиться в інтервалі 29-56 доларів США за мегават-годину, в сонячній енергетиці промислового масштабу 36-46 доларів США.

Дивно, за даними розрахунками, найдорожча нова сонячна або вітрова електростанція (верхня межа інтервалу LCOE для сонця і вітру — $56/МВт*год) дешевше, ніж найдешевша нова вугільна електростанція (нижня межа інтервалу LCOE для вугілля — $60/МВт*год). Іншими словами, у будівництво нової вугільної генерації немає економічного сенсу.

Самою дешевою технологією генерації сьогодні є вітроенергетика (середній LCOE — $42 за мегават-годину), за нею-фотоелектрична сонячна енергетика ($43/МВт*год), а далі з великим відривом йде газова комбінована генерація (парогазовий цикл) — ($58/МВт*год). Всі інші технології генерації істотно дорожче.

Наступним графіком Lazard ілюструє, що повна вартість енергії (LCOE) нових сонячних і вітрових електростанцій стає порівнянною з граничними витратами (marginal costs) вугільних і атомних станцій. Іншими словами, підтримувати повністю амортизований об’єкт вугільної або атомної генерації стає дорожче, ніж будувати нову сонячну або вітрову станцію.

Як вже зазначалося вище, Lazard робить розрахунки за американськими даними. Використовувані допущення, на основі яких проведена калькуляція, відкриті та перераховані на сторінках 16-18. Для США характерний надзвичайно високий коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП) сонячних і вітрових електростанцій. У той же час слід зазначити, що розрахункові показники LCOE для сонячної та вітрової енергетики отримані при заданій високої вартості капіталу. Для позикових коштів (частка 60%) Lazard бере 8% річних, а для власного капіталу (частка 40%) – 12% річних. Це досить щедрі допущення з урахуванням нинішнього низького рівня процентних ставок у розвинених країнах.

Lazard зазначає, що в його роботі не досліджуються «системні фактори», наприклад, так звані «інтеграційні витрати» – витрати, пов’язані з додаванням змінної виробки вітрових і сонячних електростанцій в енергосистему. При цьому слід враховувати, що інтеграційні витрати виникають для будь-яких нових об’єктів, незалежно від технологій генерації, а додаткові витрати, пов’язані з нестабільністю і мінливістю виробітку, в середньому невисокі. З цього питання можна подивитися, наприклад, позицію Міжнародного енергетичного агентства.

У будь-якому випадку очевидний тренд на зниження вартості виробництва електричної енергії ВДЕ електростанцій та підвищення їх конкурентоспроможності на енергетичному ринку. Сьогодні мова йде вже не про те, що технології відновлюваної енергетики стають доступнішими, а про те, що проектам «традиційної» генерації стає практично неможливо конкурувати з новими об’єктами відновлюваної енергетики.

Категорії: Новини альтернативної енергетики

Відповісти

avatar