Південна Корея будує водневу економіку

Уряд Південної Кореї подав своє бачення водневої економіки, заявивши, що автомобілі і паливні елементи, що працюють на водні, створять 43 трильйона вон (38,2 мільярда доларів) економічної вартості і 420 000 робочих місць до 2040 року.

Згідно з «дорожньою картою» уряд планує прискорити поширення транспортних засобів, що працюють на водні, створити 6,2 мільйона водневих автомобілів до 2040 року і збільшити кількість водневих заправних станцій з 14 до 310 в 2022 році і до 1200 до 2040 р.

Президент Мун Чже Ін оголосив про цю ініціативу в Ульсані, місті, яке вважається центром «водневої енергетики» в країні.

«Воднева економіка — це революційний перехід в індустріальній структурі, при якому джерело енергії змінюється з вугілля і нафти на водень», — сказав Мун. «Водень створить нові галузі промисловості і робочі місця в його виробництві, зберіганні, транспортуванні та використанні. Це також новий рушій зростання для Кореї».

Мун Чже Ін зазначив, що Корея має передові водневі технології, але їх використання в країні перебуває у зародковому стані.

План уряду націлений на те, щоб до 2030 року країна стала найбільшим виробником водневих автомобілів і паливних елементів в світі. В рамках цієї ініціативи адміністрація в першу чергу буде прагнути збільшити внутрішній ринок водневих автомобілів, обсяг домашніх продажів повинен зрости з 712 штук у минулому році до 4000 в поточному. Це повинно створити імпульс для промисловості з щорічного виробництва 100 000 автомобілів на водні до 2025 р і поступово знизить їх ціни до рівнів звичайних бензинових машин.

Уряд також планує, що до 2040 року в країні будуть використовуватися 40 000 автобусів на водневому паливі, 80 000 таксі і 30 000 вантажівок.

Влада буде докладати зусилля по зниженню вартості водню з нинішніх 8000 вон за кілограм до 3000 вон до 2040 року.

Якщо ці заходи будуть успішними, уряд очікує, що до 2040 року в Південній Кореї буде вироблено 6,2 млн водневих автомобілів, з яких 2,9 будуть використовуватися всередині країни, а 3,3 млн — експортовані.

«Китай прагне отримати 1 мільйон автомобілів на водні до 2030 року, Японія поставила своєю метою 800 000 штук. Штат Каліфорнія також планує 1 мільйон, а Німеччина — 1,8 мільйона», — зазначає віце-міністр енергетики Південної Кореї Чон Сон Ір. «План нашого уряду не є нездійсненним».

Однією з проблем широкого поширення водневих автомобілів є їх висока ціна. Автомобілі на паливних елементах сьогодні коштують 60-70 мільйонів вон, а середня роздрібна ціна бензинового автомобіля середнього класу складає від 30 до 40 мільйонів вон.

Уряд заявляє, що до 2022 року, коли корейські компанії розроблять всі основні частини водневих автомобілів, ціни впадуть. Якщо до 2025 року щорічне виробництво автомобілів на водневому паливі досягне 100 000, ціни на них можуть впасти приблизно до 30 мільйонів вон.

Поряд з водневими автомобілями уряд буде сприяти виробництву паливних елементів для вироблення електроенергії. До 2022 році їх встановлена потужність повинна досягти одного гігавата. До 2040 року Південна Корея планує выробити 15 ГВт паливних елементів для генерації електрики, з яких 8 ГВт будуть використовуватися для внутрішнього споживання. Це приблизно відповідає 7-8% встановленої потужності електроенергетики Південної Кореї, яка в минулому році становила 110 гігават.

Крім того, до 2040 року планується, що 2,1 ГВт паливних елементів будуть виробляти електричну і теплову енергію для приблизно 940 000 домашніх господарств.

Корея розглядає перехід на водень як засіб підвищення енергетичної незалежності і безпеки. «В даний час ми імпортуємо 95% нашої енергії», — говорить президент Мун, «ми енергетично бідна країна».

В той же час виникає питання, звідки брати водень? Його можна робити з природного газу або вугілля, виробляти з електроенергії, купувати за кордоном. У тих повідомленнях, які публікує корейська преса, однозначної відповіді на це питання немає.

Думаю, що Корея в найближчі десятиліття буде в тій чи іншій мірі використовувати всі варіанти.

Раніше корейські експерти відзначали, що «водень можна імпортувати, наприклад, з Австралії, Монголії та Африки, які мають велику територію, морським шляхом так само, як ми імпортуємо зріджений природний газ або вугілля».

По мірі розвитку ВДЕ, а в Кореї тут досить масштабні плани, безумовно, буде зростати частка «зеленого» водню, що виробляється безпосередньо в країні, що буде знижувати її залежність від імпорту енергоносіїв. Однак територіальні обмеження навряд чи дозволять відмовитися в осяжній перспективі від морських поставок водню з інших країн.

Категорії: Новини альтернативної енергетики,Транспорт

Відповісти

avatar